Революція штучного інтелекту створює безпрецедентний енергетичний виклик, змушуючи технологічних гігантів шукати альтернативу традиційним джерелам енергії для підтримки своїх амбіцій.
Microsoft, Google та Amazon протягом останнього року оголосили про значущі партнерства у сфері ядерної енергетики, що знаменує стратегічний поворот у вирішенні як величезних енергетичних потреб дата-центрів для ШІ, так і виконанні кліматичних зобов’язань. Серед таких угод — відновлення роботи законсервованих об’єктів, інвестиції у реактори нового покоління та розробка малих модульних реакторів (ММР), які обіцяють більшу гнучкість у розгортанні.
Однією з найпомітніших стала угода Microsoft із Constellation Energy щодо перезапуску першого енергоблоку на АЕС Трі-Майл-Айленд. Двадцятирічний контракт на купівлю електроенергії дозволить додати понад 800 мегават безвуглецевої енергії до мережі після запуску об’єкта у 2028 році. Тим часом Google підписала контракт із Kairos Power на розробку кількох малих модульних реакторів, які мають забезпечити 500 мегават потужності до 2030 року, з подальшим нарощуванням до 2035-го.
Не відстає й Amazon: компанія уклала угоди з Energy Northwest, X-energy та Dominion Energy на підтримку ядерних проектів, які зрештою можуть забезпечити гігавати потужності. Крім того, Amazon придбала дата-центр поруч із АЕС Сасквеганна у Пенсильванії, отримавши прямий доступ до безвуглецевої електроенергії.
Терміновість таких партнерств очевидна: за прогнозами, споживання електроенергії дата-центрами більш ніж подвоїться до 2030 року, потенційно досягнувши 9% від загального попиту на електроенергію у США. За даними дослідження Goldman Sachs, для покриття очікуваного зростання споживання дата-центрами до 2030 року знадобиться 85–90 гігават нових ядерних потужностей, хоча, ймовірно, до того часу у світі буде доступно менш як 10% від цієї кількості.
Попри те, що ядерні партнерства відкривають шлях до надійної та безвуглецевої енергії, залишаються й виклики. Нові реактори потребують тривалого часу на розробку, і більшість проектів не запрацює до 2030-х років. Крім того, високі капітальні витрати на розвиток ядерної енергетики викликають у деяких критиків побоювання, що фінансові ризики зрештою ляжуть на плечі платників податків.
Незважаючи на ці занепокоєння, перехід технологічної індустрії до ядерної енергетики свідчить про суттєву зміну підходів до забезпечення енергопотреб. У міру того як ШІ продовжує трансформувати бізнес і суспільство, забезпечення сталих джерел енергії стає не лише екологічним пріоритетом, а й конкурентною необхідністю.