Дослідники з Брістольського університету представили революційний підхід до соціальної робототехніки, який черпає натхнення з кінно-терапевтичних практик і може змінити спосіб взаємодії роботів із людьми у терапевтичних умовах.
Команда під керівництвом Еллен Вейр з факультету науки та інженерії Брістольського університету виявила, що терапевтичні роботи мають діяти не як пасивні компаньйони, а як активні співпрацівники, подібно до терапевтичних коней. Ці роботи створені так, щоб уникати взаємодії, коли користувач знаходиться у стані стресу чи емоційної нестабільності, і реагувати позитивно лише тоді, коли людина демонструє спокій та емоційну врівноваженість.
Дослідження, представлене на конференції CHI '25 з людських факторів у комп’ютерних системах у Йокогамі, кидає виклик традиційній філософії дизайну соціальних роботів. Сучасні моделі зазвичай орієнтовані на слухняність, передбачуваність і комфорт користувача, однак дослідники рекомендують, щоб терапевтичні роботи мали більшу автономію, а не демонстрували одновимірну дружелюбність і покірність.
Інновація базується на практиках кінно-асистованих інтервенцій (EAI), де люди спілкуються з кіньми через мову тіла та емоційну енергію. У таких терапіях, якщо людина підходить із напругою чи емоційною нестабільністю, кінь не реагує на її сигнали. Коли ж людина стає спокійною, впевненою та чіткою, кінь відповідає позитивно. Такий ефект «живого дзеркала» допомагає учасникам усвідомлювати та коригувати власний емоційний стан, покращуючи внутрішнє самопочуття та соціальні взаємодії.
Проєкт є значним кроком уперед у технологіях лікування психічного здоров’я. Під керівництвом Вейр команда надихалася EAI — добре відомими додатковими практиками, що поєднують фізичну активність із когнітивною стимуляцією. Такі інтервенції особливо цінні для людей із ПТСР, травмами чи аутизмом, яким складно проходити традиційну розмовну терапію.
Цей підхід має трансформаційний потенціал для роботизованої терапії, допомагаючи користувачам розвивати самосвідомість і навички саморегуляції. Окрім терапії, концепція може вплинути на взаємодію людини й робота в інших сферах, зокрема у тренуванні соціальних навичок, емоційному коучингу та управлінні стресом на робочому місці. Водночас залишається відкритим питання, чи зможуть роботи дійсно відтворити — або хоча б доповнити — емоційну глибину взаємодії людини й тварини.
Вейр зазначає, що за межами терапії концепція має ширше застосування: емоційно чутливі роботи можуть використовуватися в освіті, підтримці добробуту на робочому місці та навчанні соціальних навичок для людей з нейрорізноманітністю. Хоча поки що неясно, чи здатні роботи повністю відтворити емоційну глибину взаємодії людини й тварини, дослідники вважають, що вони можуть відігравати важливу роль у підтримці емоційного здоров’я, особливо там, де традиційна терапія недоступна.